вірші

Зимовий дощ – не літній, не осінній, –
Мов сльози сірі білої зими.
Якийсь невтішний і у чімсь невільний –
Отак, як ми.

Отак, як ми, засмучено у далі
Вдивляємось, чекаючи чогось,
Чогось безмежно довго виглядаєм,
Немовби радість мусить дати хтось.

І з кожним днем болючіше й болючіш,
І з кожним днем невтішніше і ще
І з кожним днем себе все більше мучим
Якимсь невтішним зболеним дощем...