вірші

Зустріч у школі

Ця зустріч щира, як моя сльоза.
Навіщо нам кути – любіть лекала.
Не будем крапку ставити – це знак
Конечности, яка завжди лякала.

Ми будемо виходити з думок
Назустріч одне одному, як з тиші.
На душі не повісимо замок
Навіть тоді, як вже із неї вийшли.

Тамтарарам вологих парасоль
На сірий вечір птахом опустився.
І високо, немовби нота соль,
Звучав струнким дощем і з ним же й злився.

Яка велика розкіш – різноцвіть
Очей. Вони вбираючі у себе світ, бо юні.
Вони горять, оновлюючи світ,
Щоб світ не виродився у піщані дюни.

Ця юність, власне, й є ота краса,
Яка врятовує старенький світ невпинно.
Так повертає молодість роса,
А якщо ні – то в тім роса не винна.

Але йдемо! Не відміряєм крок.
І прийдемо туди, звідкіль ми вийшли.
Але не треба ставити крапок
Ні в цім дощі, ані опісля – в тиші.