вірші

Вже не впевнене сонце тендітне
І низенько пливе ізнов.
Вже не вмію давно любити,
Але ще пишу про любов.

І так прагну не помічати
На годиннику стрілок ходи.
І любови не хочу втрачати –
Без любови як в холоди?

Сірий день наганяє втому.
Вечір бовдуром вироста.
Прагну затишку, прагну дому.
А дилема якраз проста.

Або затишок, або вірші.
Або жити, або творить.
Вікна вимиті. Просторіше.
Ставлю крапку. І буду жить.