вірші

Волосся зібране в легесеньку розетку
І личко свіже, наче стиглий персик.
Ця юність чиста зовсім не кокетка –
Вимріює одну з життєвих версій.

Струнка тополька з карими очима,
Граційні рухи вродженої дами,
Чарівність шлейфом в неї за плечима
Виспівує, мабуть, класичні гами.

Погляне скромно й поглядом зворушить,
Мов сонячне зайча в роси краплині.
Отак розквітлій порадієш ружі
Чи справжній, вперше баченій, перлині.

Не має права доля засмутити,
Найменшої послати їй печалі.
Вона ще тільки починає жити
І незнайомі відкривати далі.

Цей світлий образ милий і наївний –
Вкраїночки портрет писати б з неї.
Вбачаю в ній Марусю Чураївну,
Мов символ Україноньки моєї.