вірші

Тисячоліття третє...
Що не увімкнеш – кров.
Ми й без насилля смертні.
Де ж вона, та любов?

Місце банальній римі
Вдале отут якраз.
Кров – не любов, бо зрима.
Тим і лякає нас.

Господи, ти ж безсмертя
Нам дарував колись!
Бачиш, що роблять смертні?
Бачиш тепер? Дивись!

Ти ж всемогущий, Боже!
Можеш ти все змінить.
Дай нам любови – кожному.
Хоч на єдину мить.