вірші

Це життя швидкоплинний рух –
Моя влада над власним тілом.
Вже летить тополиний пух,
Як недавно сніги летіли.

Забуваю тебе, як сніг,
Та зорю у очах тримаю.
Білий пух вже на землю ліг –
Тополиний. А я забуваю.

І так довго звикаю я
До логічної справді втрати.
Ти ж не просто зоря моя –
Я тебе називала братом.

Я казала, що ти мій бог,
Що мій ангел – усьому світу.
І любила сама – за двох,
І сама я прийшла в це літо.

Кожен спогад, немов смолу,
Відриваю з душі і шкіри.
І, мов горе, тебе не зву.
І не можу іще повірить.