вірші

Це вже не вперше і не вдруге,
А так, як мусить буть – щоразу.
Говорять щось таке подруги,
Що справжню викличе образу.

Народна мудрість мудро й каже:
На себе щось не говори.
Подруга є – вона зав’яже,
Діждавшись слушної пори.

Не ображаюсь – значить, краще
Аніж вони, я щось роблю.
Цього не вибачає заздрість,
А ця подруга без жалю.

Не ображаюся – німію.
Та мала ж голос і – затих.
Та, слава Богу, ще умію
Я щиро порадіть за них.