вірші

Трішечки природа побіліла –
Висвітлилась снігом на землі.
Він іде легенько і невміло –
Перший сніг у нинішній зимі.

Ну, привіт. Іди вже сміливіше –
Я чекала, скучила й тому
Ми зустрілись – я відразу інша.
Падай на долоні – я прийму.

Більше мені нікому радіти.
Нікого давно вже зустрічать.
Пустувати будемо, мов діти.
Варто лиш всміхнутись і почать.

Будемо кружляти, наче в світі
Можна сподіватися на щось.
Я умію зустрічі радіти.
Це вже знає мій прекрасний дощ.