вірші

Так, я сказала: поклади
В траву мене під небом.
Читач здригнувся: отуди,
Ти бач, чого їй треба.
Поет сказав би: покладу
Тебе в траву під небом.
Читач: як гарно! Покладу!
Оце вже так, як треба.
Поет святий – це ж погляд лиш
На юнку – надихнула.
Шукать, кому цей вірш? Облиш...
Лиш погляд і – минула.
А поетеса...Про любов?
І хто ж це надихає?
І хто ж бентежить її знов,
Й так довго не минає?
І скажуть: деякі рядки
У жінки – це двозначно.
Бо людство ж прожило віки,
Щоби мораль означить.
І скажуть, що відверто так
"Люблю" кричать не гоже.
Бо це найперша із ознак,
Що поетеса, може...
Інтим у віршах...Цей букет –
Для жінки? А причина?
"Увы! лирический поэт
обязан быть мужчиной." *

* слова Анни Ахматової