вірші

Так тільки в грудні може тануть сніг.
Отак похмуро танути й чорніти.
Дерева чорні, і трава, і квіти –
Все оголилося. І все чорніє. Все.
І прагне причепитися до ніг.

А я з тобою мирно говорю.
І день, і ніч, і день, і знову нічку.
Засвічую вночі високу свічку –
Червону свічку. Все чорніє. Все.
Я свічкою й сама тобі горю.

У павутині часу на плечах
Лежить любов оголена, роззута.
Їй так і не судилося минути,
Хоча минає все. Минає все.
На жаль. Мов шал, що вже давно прочах.