вірші

Сумна мелодія колись та мусить змовкнуть,
Колись забудеться гірка печаль вина.
Не буду бачити в людині кожній вовка,
Коли нарешті видряпаюсь з дна,
Куди мене жбурнув ти так безжально,
Ввімкнувши всі мелодії сумні,
Й не озирнувся, глянувши прощально,
Й ні слова не промовивши мені.

Безглуздість вчинку збільшує нещастя.
Жорстокість вчинку сили додає.
Мене топили й зраджували часто,
І через те мені так страшно є
Від того, як ти це зробив. Жорстоко.
Бо так, як ти – ніколи і ніхто.
Мій добрий, наче ангел ясноокий,
Ото отак? Такий кінець ото?

Ніколи, кажуть, вчитися не пізно.
Та надто пізнім є моє знання,
Що можна й захлинутися від пісні,
Яка підносить душу й окриля.