вірші

Скоро в звичну ввійду колію
І повзтиму – літати не вмію.
Та кричатиму в небо: люблю!
Небо чуло коли-небудь змія?

У якого нічого нема,
Щоб себе захистити, щоб бути?
Ох, яка ж і предовга зима!
Як ще довго чекати рути!

А коли вже минуть холоди,
І земля вже теплом озветься,
Змій подивиться в себе – туди,
Де є щось, що нагадує серце.

Не чіпайте! Єдине молю –
Хай ніхто не наступить на мене.
Бо й не схочу, але ужалю.
І заплачу крізь очі зелені.