вірші

Що ми збудуєм із тієї глини?
Ти пам’ятаєш мій зло віщий сон?
З душі моєї пісня вже не лине,
Там щось таке, що може лиш клаксон.

А будувати ж завжди дуже важко.
Тим більше, відбудовувать старе.
А березень мовчить. Ще жодна пташка
В політ мене з собою не бере.

Ще сніг лежить, і вчора йшов останній –
Тепло наскочить і сніги згребе.
Ну добре, будувати завтра стану –
Невже в підсобники мені узять тебе?

Тебе, якому вже не довіряю,
Тебе, який не здатен підсобить?
Я так кажу – себе перевіряю,
Чи правду вже умію говорить

Сама собі про тебе. Будувати
Удвох не випаде нічого нам уже.
Ти пропонуєш спробувати? Не варто.
Нехай мій сон мене побереже.