вірші

Радіти вмію і не радію.
Немов боюся, немов не смію.
Немовби радість забилась в клітку –
Я чую голос – не знаю, звідки.

Я ігнорую, не прислухаюсь.
Це вже занадто – щастя лякаюсь.
В небі сяйнула зіронька рання –
Знає: боюся розчарування.

Краще не мати, аніж втрачати.
Розум – сторожа, завжди на чатах.
Тільки життя потихеньку минає.
Радости в ньому і досі немає.