вірші

Покрова покрила і снігом, і листом.
І мною незнані знайшла кольори.
Іще не яскраві, іще не барвисті,
Та дивляться дивом із неба вони.

Не може зігріти ніщо мою душу,
Але здивувати ще можна її.
Хіба таке небо залишить байдужим –
Небачене небо в моєму вікні.

На обрії – біле, а ближче – індиго.
Тоді бірюзове, і сіре, а ще,
Ще ближче, як річки глибокої крига,
Ще ближче сіріє грудневим дощем.

Я слів не знаходжу – захоплено очі
Вбирають це небо, цей справжній шедевр.
І я вже щаслива, бо я цього хочу.
Бо знову натхнення до мене іде.