вірші

Озирнувся. Келих взяв у руки.
Подививсь, примружившись. Відпив.
Тінь кокетства? О, ції науки
Хто з нас хоча б трішки не любив?

Очі, наче м’ячики пінг-понгу.
Погляд кинув – відповідь чекай.
Буде гра? Ну що ж, цей вечір довгий.
Будем грати? Посміхнусь: давай.

Щось міцне, мабуть, в твоїм бокалі.
Йдеш повільно. Будем говорить.
Чи кричать? Грім музики й вокалу
Нас врятує на якусь там мить.

Бо якщо банальна буде фраза,
Скластися не зможе мила гра.
Може, потанцюємо відразу,
Щоб якась хоч нитка пролягла?

Краще мовчки. Бо, відкривши рота,
Ти зведеш знайомство нанівець.
Перша фраза – то важка робота.
Визначить початок і кінець.