вірші

Ох, і видався ж Купайлочко спекотний!
Аж багаття запалити страшнувато.
Жаль одного – мікроклімат не курортний
І нема чого без діла тут снувати.

Жаль одного, – що розморюватись ніяк.
Що роботи аж по зав’язку й тоді
Залишається чекати, що повіє
Хоч маленький вітерчина по воді.

Що якусь збере манюсінічку краплю
І підніме, й обережно понесе.
На мою хронічну втому нею капне –
Я прощу тоді Купайлочку усе.

Що немає в день оцей у мене свята,
Що і папороть для мене не цвіла.
Що мені усе на світі душу ятрить
З того дня ще, як поїхала з села...