вірші

Ну що, інакше жити будем?
Це я до себе в році новім.
Щоб не виходити на люди
Й не розчаровуватись знову.

Не будем скиглити даремно.
Кому і хто потрібен нині?
Баланс гіркот ми збережемо.
Не вистачить – знайдем в калині.

Велика розкіш спілкування
Хай буде недосяжна зовсім.
В нас є зоря вечірня й рання
В нас є весна і є в нас осінь.

І є сім’я, і є в ній діти.
І ще паперу вистачає,
Щоб перед ним отак сидіти...
А що при цьому ми втрачаєм?

Велика спілкування розкіш
Для нас віднині недосяжна.
Давай інакше жити, прошу.
Так просять милости в присяжних.