вірші

Ноче бездонна, мені заміни
І співрозмовника, й друга, і брата.
Свідком безмовности, сиріч, вини –
Онде пливе вгорі місяць щербатий.

Ноче умовностей, – не розрізнить
Чорного світла і темені бликів.
Просто це час, коли більшість з нас спить, –
Всі, наче діти – мале і велике.

Ноче таємна, клубок таємниць
Так бережеш в собі – не розмотати.
Ноче без блиску та ще й без зіниць,
Прірва, де тиша чи звіре ротатий...

Ноче, що каша – і снів каламуть
Падає в пащу напружено дуже.
Ті, що щасливі, ті віри не ймуть
В те, що ця темінь насичена дуже.