вірші

Ні зойку вже в пораненій душі.
Ні краплі сліз на дві засохлі липи.
Роздерли землю сині спориші
І кров її до ніг відкритих липне.

Ця липа мертва. І її душа
Літає тут, бо чути катастрофу.
Ти півжиття до мене поспішав,
Щоб ми разом здирались на Голгофу.

Ще гілочка жива одна. Гілля
Сухим упало вже на зруб криниці.
Це я вмираю, милий мій, це я.
А ти не помічаєш, як годиться...