вірші

Не відцвітай, життя, не відцвітай.
Ти п’єса гарна, прослідкуй за грою,
Де самоту зустріла самота –
Зійшлися так, немов гора з горою.

І треба, щоб цвіли твої сади –
Їм треба для любови трохи свята.
Але життя минає...О, зажди...
Але воно летить кудись, прокляте...

І так, немовби й досі я студент,
Мені лиш ночі і не вистачає,
Щоб здать екзамен. Я ловлю момент –
Впіймать не можу – я усе втрачаю.

Але нехай без саду і цвітінь!
Але нехай хоч сірістю і буднем –
Живи, життя! Живи й не кидай тінь
На все, чого довіку не забуду.