вірші

Мине ось січень, а за ним і лютий,
Холодний березень прискориться в ході.
І прийде теплий квітень і забути
Недуги й болі зможу я тоді.

Душа тоненьким проліском розквітне.
Заллється тіло ріками тепла.
О, Господи, пошли мені цей квітень,
Щоб я вже вилізла з обридлого дупла,

Де все так шорстко, все безмежно сіре,
Де я скоцюрблена і зігнута в дугу.
Пошли мені цей вимріяний ирій
І я вже не спіткнуся на бігу.

Я буду жити, ніби я воскресла –
Така невдала видалась зима.
Були в ній болі і якась облесність,
Та не було в ній радости. Й нема.

А в квітні буде! Господи, все буде.
Все ще повернеться, як підуть холоди.
І поруч стануть найщиріші люди.
І я живої вип’ю ще води.

Мине хай січень, а за ним і лютий.
І, може, березень порадує теплом.
І ще раніше вдасться все забути.
І просвітліти зболеним чолом.