вірші

Ми – нація погашена. Якась безвольно-сіра.
І на обличчі нації вже виродження знак.
Відомо, ми провінція. Та треба ж знати міру.
Не можна ж в світ дивитися із виразом зівак.

Нам до вподоби шоу – дотація до хліба.
Чи шоу замість хліба – із нами можна все.
І є у нас керманич з ментальністю поліпа.
Він в прірву нас – нічого, а, може, пронесе?

Нічого ми не любимо. Хіба горілку й гроші.
Або державне красти, або ще керувать.
Ще, кажуть, ми співаємо. Були пісні хороші.
А те, що нині вміємо, те соромно співать.

Усе-усе, крім їжі, звичайно ж, для естетів.
А що не для естетів, те душу розрива.
У нації, в якої поети для поетів,
Майбутнє пітекантропів. А іншого – нема.