вірші

Літечко минає. Що, уже?
Серпень у природі. Боже, серпень...
Коник вже травичку не стриже,
Ніжки коника тепер від жаху терпнуть.

Він також боїться холодів,
Так, як я – і холодів, і спеки.
Конику-стрибунчику, ходім,
Полем, лісом, луками – далеко...

І запам’ятаємо красу –
Будем вміти жити і чекати.
Я любов у зимоньку несу.
Ти – своє чарівнеє стакато.

Літечко минає...і моє...
І моє також, не лиш в природі.
Господи, спасибі, що Ти є –
Подаруй же осінь в нагороду

За коротку весну і таке
Нещасливе і коротке літо,
Що летіло й вийшло на піке,
І палило, й не змогло зігріти...