вірші

І знову голова, мов дзвін, гуде.
І я, мов дерево, що зсунулося з кручі.
А п’ятниця, останній тижня день,
Вже почалася, щоб мене домучить.

Ніяких дзвонів зайвих в голові!
Вже стукають – я не питаю, хто там.
Сховатися б, мов ящірка в траві,
Бо стукає я знаю хто – робота.