вірші

Грудень вже плине до середини –
Зовсім безсніжно.
Шкода землі мені, наче людини, –
Щемливо, ніжно...

Холодно, скуто їй, сіро
І страшно дуже.
Ох, і морози її обсіли!
Й вона – недужа.

Знищать морози кожен росточок,
Усі посіви.
От коли б снігу – хоча б разочок,
Хоч би посіяв.

Студить вітрами, студить морозом –
Все разом студить.
Така печальна – хоч би вже сльози –
Дощі ще будуть?

І хоч і грудень, воно ж ще осінь
За старим стилем.
Хоч би чогось вже земелька просить –
Все буде, мила...