вірші

Друзі залишають тихо-тихо.
Краще б грюкали розлючено дверима.
Я звикаю, боже, я звикаю,
Забуваю слово рідний, рідна.

На гостину нікого зібрати.
І немає, синку, в нас родини.
Де ж ти, як ти, мій стражденний брате?
Як тобі в твою важку годину?

Осінь. Сумно. Холодно і тихо.
Пусто-пусто в мене за дверима.
Я звикаю не вважати лихом,
Коли світ увесь далеко. Мимо...