вірші

Дорога на Калайдинці
І далі на Чорнухи
Несла красу і радість –
Захоплювало дух.

Від ранку і від луків,
Від бусла і від руху.
Яке життя чудове!
Життя, що, власне, рух.

Поважні чорногузи,
Немов аристократи,
Демонстрували гідність
І вишуканий стиль.

І так мені хотілось
У луків цих їх вкрасти –
Мені не вистачало
Їх спокою і крил.

Як добре, що я ранком
Сьогодні тут з’явилась.
Я чую, як лікує
Мене краса оця.

Я майже тут щаслива.
Я майже оновилась.
Я майже стала гарна
Душею і з лиця.

Калайдинці маленькі,
Я думала, ви більші.
Але природа ваша
Велична і свята.

Таке село звичайне,
Таке ж, але і інше.
Дзвіночок калатає –
Калайда – доліта...