вірші

Чорнобривці...Зродились далеко
В древній-древній країні ацтеків.
Та не вимерли разом з народом –
Україну собі в нагороду
За минулі незгоди і відчай
Вони вибрали в древніх сторіччях.
І звідтоді вони її діти –
Символ нації – гордії квіти.

Квітнуть літечко тепле і осінь,
В день похмурий і в літепла просинь
Вони пахнуть і квітнуть повсюди
І страждають...Достоту, як люди.

Я не можу собі уявити
Ані грядки, ні клумби якоїсь,
Де б не ніжились щемко ці квіти,
Доброти не чекали б людської.
Перед вікнами і на вгороді,
Ув оселях селянського роду,
І ще на найрідніших могилах
Квітнуть гордо й довірливо, й мило...