вірші

Будинки з білих лілій намуровані.
Стоять граційно, наче зачаровані.
Вода прозора й чиста – із роси –
Вбирає мене поглядом краси.

А птахи розлетілись феєрверками.
Актори позлітали над гримерними,
Малюючи картини дивні гримом.
Біля дверей юрмляться пілігрими.

І стріли хтось пускає в них та мимо.
І золоте посипалось каміння.
Поет страждає від нерозуміння
І п’є свою самотність, давить глечик –

Мов, витікай...Втікай...На те і вечір...
Ці кадри – не уява, не фантастика,
Не мрії нездійсненної гімнастика –
Це просто сполох. Чи зірниця. Казка.
Заплющте очі. Бачите? Будь ласка...