вірші

Аби вже хоч похолоднішало –
Так хочеться якихось змін.
Та небо лише хмар навішало.
Чекай дощу! – звучить як кпин.

Бо місто вже давно не дихає,
Задуха в просторі – тиски.
І легше пережити віхолу –
Та хоч не тисне на мізки.

І враження, що всюди полум’я
Зів’яле листя огорта.
Шкодую, що встромити голову
Кудись не можу. А в крота

Є здатність в землю зариватися
Від спеки й холоду і він
Не буде в небеса вдивлятися,
Чекаючи якихось змін.

Прогноз звучить песимістично,
Що я себе не захищу.
Вже не чекаю я практично
Собі ніякого дощу.