вірші

1 січня

Місто найгустіше в день оцей.
Місто спить, немов не спало вічність.
І мені своє сумне лице
Закривати нічим.

Та й не треба. Місто ж бо пусте.
Мов планета після катастрофи.
І з душі нічого не росте –
Тільки строфи.

Та і то повільно, мов з принуки.
Та і то не ті, які я хочу.
День початку справжньої розлуки,
Ніби ночі.

Вперше телефони змовкли зовсім.
З кожним роком вже дзвонили рідше.
А це ж ще і не зима у мене – осінь.
Далі – гірше...