вірші

За амальгамою дзеркала

За амальгамою
О, диво-дзеркало
Життя летить вперед
Зимовий дощ
Сріблиться день
Це життя швидкоплинний рух
Тепер вже знаю
Наповнююся ніжністю
Роки подінуться
Я порятунку шукала в тобі
Все буде ще гарно
Сумна мелодія
Холодне літо це
Стихія раптом зливою зірне
І неймовірне це тепло
Мине ось січень
Ноче бездомна
Переборюю “не хочу”
Струмок
Шепнуло літо
Я вибачу будь-яку правду
Дощ і я
Все незрозуміло і далеко
Чи я вже викричала все
Крапку поставлю
Літечко минає
Я думала, що все це він
Почну з кінця
24 січня
Борюсь
Рідний, які ми різні
Літо у розпалі
Будинки з білих лілій
Так в дитинстві
Що ми збудуєм із тієї глини
Весна
Коли біда приходить в дім
Не буває дружби на Ви
Як мало буває в житті ситуацій
Реагую не на вчинки
Так просто
Я зариваюсь з головою
А люди, мов звірі нажахані
Забитись в куточок звірятком
Любила відчайно
Милий мій
Коли ти мовчиш
Навіщо ці листи
Дорога на Калайдинці
Не відпуска мене Опішне
Ніч на суботу
Смарагдом видноколи
Мовчу, як риба
І знову голова, мов дзвін
Останній день літа
Безсмертний час
Чорнобривці
Десь в історичних глибинах
Голівки маківок
Звертаюсь до неба
Політика
Країна світу третього
Це вже не вперше
Озирнувся
Шкільного останнього балу

Волосся зібране
Зустріч у школі
Спокійний слова голос
Кожного ранку сніг на траві
Втомилась від усього
День сонячний
Лукавить день ясний
Радіти вмію
Проміння сонця
Ну що, інакше жити будем?
Там Твій портрет
Не помітив мене ти?
О, як я цій зустрічі рада
Щось веселеньке
Лист
Вечір знов прохолоду ніс
Яке красиве небо
Грудень вже плине
Трішечки природа побіліла
Вона стояла в переході
Сніги упали легко
Не проти зла в цілому
Він пив життя гіркий полин
Радість страшна
Не плюй в колодязь
Тиша моїх почуттів
Хочу зараз зробити дурницю
Сховались і мурахи, і вужі
Я вкотре повторилася
І він таки пішов
Накочується сум
Спустошене розчаруванням
1 січня
Не відцвітай, життя
Аби вже хоч похолоднішало
Забути важко
Зупини на хвилинку ніч
Так тільки в грудні
Ні зойку вже в пораненій душі
Не такий він
Літа останній день
Криниця з дерева
Ми – нація погашена
Господи, як я могла
Не все відразу
Друзі залишають тихо-тихо
Всіх простила
Колись ми попалили всі листи
Покрова покрила
Присів спочити місяць
Мовчала довго
Аби вже хоч похолоднішало
Так, я сказала
Ох, і видався ж Купайлочко
Весна
Ага, ти здався
Накочується сум
Тисячоліття третє
Знову вечір якийсь винуватий
Ця тиша
Не треба сумувати восени
Вже не впевнене сонце
Скоро в звичну ввійду колію
Розбуди мене для життя
Так довго йшла оця щаслива осінь