вірші

Жіноче щастя

Морози перші в трави уляглись.
Дерева скинули до ніг своїх спіднички.
А щастя бродить світом, мов колись,
І губ торкається своїм гладеньким личком.

І хто сказав, що вже літа не ті,
Що не розпущені, заплетені вже коси, –
Душа, мов птах, співає в самоті
Й собі іще хоч крихту щастя просить.

Чиясь рука торкнеться до коси –
І дотик той щоночі потім сниться.
І припадаєш щемно до роси,
І захлинаєшся, немовби п’єш з криниці.

З роками більше хочеться тепла.
І сниться часто рук твоїх намисто.
Сльоза з очей поволі потекла
І очі стали знову променисті.

Але морози світом вже снують.
Жіноче щастя – таїна причастя.
І через те довіку не збагнуть,
Яке воно – оте жіноче щастя.