вірші

Є на Землі місця, де обшир шестиклинний,
І видимі, й невидимі, мов складочки плісе.
Де я ні перед ким ні трішечки не винна –
Ні справді, ні уявно – не винна от і все!

Є на Землі місця, куди мене вестиме.
Вестиме, та марнота навряд чи занесе, –
Які мене за все справжнісінько простили –
Великодушно й тихо – простили от і все!

Чому ж я тут сиджу, де б’ється хвиля пінна
В конгломерат реалій і в урвища мани,
Де я усім щось винна і перед кожним винна,
Де захлинаюсь в вирі щоденної вини?

Де лиш нерозуміння й ворожі видноколи,
Де повні клунки лиха, і клунки аж тріщать,
Де не простять нічого, де не простять ніколи,
Навіть, якщо не буде за що мене прощать...