вірші

Якою розкішшю мене стрічає ліс!
Господарів тут пишно величати
Годиться в будень, а не лишень в свято.
В ошатних панн складні химери кіс,
У юних панночок стрімкі потоки світла
Із бризками роси. Й такі привітні
Ці виховані дами! Вищий світ.
І кожна з них царицею на троні
У мерехтливій сонячній короні –
Й сама не відає, вже скільки має літ.