вірші

Яка пуста мета – шукати ідеал –
Не зупинити кадр, немов в калейдоскопі.
Спостерігати світ, дивитись крізь корал –
Це піжмурки розваг, не пошуки глибокі.
Все змінюється так, немов жива вода.
Все змінюється вмить, немов мурахи напрям.
І не фіксує змін свідомости радар –
Вода біжить і ти не вирізняєш краплю.
Куди я заведу себе в наступну мить,
Не знає мій папір прислужливий і ручка,
Але ловлю потік, допоки струменить,
І поспішаю так, що затерпає пучка.
Але ж про ідеал... Не перевтомлюй зір,
Не виглядай здаля героя власних міфів.
Створи його в собі, обожнюй до тих пір,
Коли настане день і ти впадеш на рифи.
Розіб’ється усе – і міф, і ідеал.
Не виліпити з чогось усе, що ти хотів би.
І лиш високу піну здійме дев’ятий вал,
І, як не смішно це, ти в ній шукаєш німба.