вірші

Як темно...Як суворо, наче суд...
А той промінчик світла сиротливий
Суть зблиск надії. Сніп надії суть.
Суть безкінечність. Суть єдине диво.

І справжнє диво – як іще назвать
Той стан душі, її німа бездія
В суцільній темряві (де стежка, де там гать?) –
Ти опиняєшся, але в тобі надія,
Отой промінчик, що розріже ніч,
Відкриє очі і покаже стежку,
А, може, й ні. Але не в тому річ.
Там блиск якийсь. Там вогник чи сережка...

Але вже йду. Бо там... Людина там.
А як в біді? А як мене чекає?
Від недіждання згинути не дам.
Я стану поруч. Я віднині скраю.

Нехай тепер мене січуть дощі.
Нехай тепер мене шматують звірі.
Мені промінчик в темряві блищить
І я комусь не дам заснуть в зневірі.