вірші

Я принесла художнику модель.
Ми вдвох натхнення випили із чаші.
Я зараз намалюю вірші Ваші –
Китайським пензлем ніжну акварель.
Цупкий торшон чіпляє на мольберт.
Зачепляться, розіпнуться, побачим...
Та дідька лисого – уже й художник плаче,
Себе вважаючи найбільшою із жертв.
Ви ж обіцяли! Отже, напишіть.
Ось полотно, я розітру олію.
Давно не терла, але ще зумію –
Я фарбу підберу вам до душі.
І, втерши в полотно живі мазки,
Він відступив – на полотні ні плями...
І, мило потішаючись над нами,
Летіли мої вірші над полями,
В намистові збиваючись разки...