вірші

Я креслила проект.
Ту стадію, де проза.
Насильство над собою –
Але ж без цього як?
А погляд вбік шугав,
Там, де китайська роза –
Це так я її зву, –
Щоб не гнівить троянд.

Там пуп’янків букет
Згинає кожну гілку.
Я мрію, щоб вдалося
Схопити дивну мить,
Як щільні пелюстки
Враз вибухають гінко –
Це так на мене схоже –
Нічим не зупинить.

Минає кілька днів –
І квітка вже зів’яла.
Ще день – упала долу.
Ще день – і вже труха.
А я ж її леліяла,
На неї воду ляла...
Навіщо ж було квітнути?
Навіщо вибухать?