вірші

Вже вкотре плугом доля переоре
Усе, що мав ти, все, що в тебе є.
Як прагнути смиренности й покори,
І де літати, сил шукати роєм,
Щоб пережити щиро справжнє горе,
Чуже, але так само, як своє?
Де взяти мужности сприймати, як належить,
Усе, чого не можеш ти змінить?
Не передбачиш, не минеш, не встежиш,
Це так, немов від блискавки пожежа,
Яку з компресом ти не перележиш,
Яка усе поспалює за мить...