вірші

Врятуй мене, природо, від усіх
І від усього. Мій єдиний друже!
Без тебе мені світу не подужать.
А він безжалісний і войовничий дуже –
Він топчеться й по вранішній росі.
Сховай, природо, у своїй красі!

Сховай і пригорни, немов дитину,
Аби ніхто мене не відібрав.
Вигнанка світу, світло поміж трав
Собі знайду від ліхтаря заграв.
Я так тебе любитиму, єдину!
Немов родину!