вірші

Відчути ще закоханости стан!
Давно забутий милий біль і відчай, –
Його не можна з скрині десь дістать, –
Стан невагомости, польоту в протиріччя.

Зустрівся ти – я вибрала тебе.
Високий, дужий – ти відчиниш скриню,
Де є яскраве, сіре і рябе, –
Тоді засудиш, мабуть, ти майстриню,

Яка усе це тче, немов павук.
Свої химери тче несамовито.
Відчуєш сам творіння її рук,
Ці візерунки, хмелем оповиті.

І, може статись, стрівся ти мені
В оцій підвішеності ще й не випадково.
Кристалом чистим льоду у вині,
Давноочікуваним, вишуканим словом...