вірші

Ти так хотів, щоб написався вірш,
Де все було б написано про тебе.
Але хіба, коли про дощ і небо,
Але хіба про щастя і про легіт –
То не про тебе? Там про тебе більш,
Аніж про небо, дощ, і щастя, й легіт.
Там відчаю безсилий тихий скрегіт,
Так, мов старі хитаються дерева.
Липневий сон, серпневий присмак мева,
Серпнева ніч – то справжня королева,
Така жагуча, мов едемська Єва, –
Там все це є. Але болить душа
І так погано – не буває гірш...
Отак боїться висоти пташа.
Отак не пишеться мені про тебе вірш.