вірші

Тут не підійде жодна фарба. Хіба чорнило.
В похмурий день моя любов мене чорнила.
Моя любов – похмурий день, похмуре небо.
Пливло дощем – місцевий сленг з штрихами стебу.
На пальцях захолонув віск – палила свічку.
Тримала легко у руках, немов порічку.
Така ж благесенька й така вже тонкошкіра –
Такій жорстка моя рука, немов рапіра.
Гарячий віск в похмурий день пектиме руку.
А я й не бачитиму, де чекає мука...