вірші

Ту саму точку вибрала на небі –
Ліворуч липи, трохи вбік і скраю.
Я відчуваю зустрічі потребу –
Вчорашню хмару-подругу шукаю.

Чекаю, прийде – скоро гряне час –
Та сама мить, секунда і хвилина.
Учора сестрами судьба зробила нас.
Вона – мене, а я – її краплина.

Не може бути, щоби не прийшла.
Вчорашнім золотом кімната ще залита.
Невже вітрисько, наче злий мужлан,
Її до мене здатен не пустити?

Прогнати геть усе, що є чуже.
Немов поет, завжди і скрізь чужинець, –
Отак вона. Та ось прийшла уже.
А я приготувала їй гостинець.

Ошатне плаття кольору...хто зна...
Я не знаходжу назви – ледь тепліший,
Аніж молочно-стигла білизна
І навіть не такий, а трохи інший.

Ми справимо одне з гучних весіль,
Де танцюватимемо вдвох аж до світання...
І довго пам’ятатимемо хміль
Гонимих душ короткого єднання.