вірші

Ця квітка – я навіть не можу сказати, яка –
Цю квітку впізнають усі – ті, хто бачив...
Як сяяли очі й тремтіла рука,
Й зіницями бігав усміхнений зайчик.

Ще вересень юний і сонце таке,
Що навіть не може порушити кригу.
Але вже весняне, але вже м’яке,
І колір у квітки не синій – індиго.

І знову цей колір, єдиний мені,
Що може мене дивувати роками.
І зайчик з очей пострибав по стіні,
І сонце висвітлює квітку цікаву.