вірші

Такий подарунок зробила собі –
Розкішний букетик тендітного цвіту.
Хтось пензлем індиго додав у прибій
І хвилі на берег пішли по кривій
Свавільно й розкуто – ніякого звіту.

Творіння природи – божественний хист,
Смаку бездоганність, довершеність ліній.
Коли б те індиго упало на лист,
То мало б зашорено-скутіший зміст,
Так, мов приморозив букетик мій иній.

На щастя, не лист, а прибій уявлю.
Як все в оцім літі мені – васильковий.
І день васильковий безмежно люблю,
І краплі індиго у хвилі ловлю...
...Маленький букетик стояв у алькові.