вірші

Так прагне ліс весною зашуміть
Зеленим листом, молодим і спраглим.
І так, як сонця прагне кожна віть,
Я доторкнутися руки твоєї прагну.
Так прагне хмарка небо затулить
Крилом пресвітлим в холоди осінні.
Так я несу у серці кожну мить,
Коли сміються очі твої сині.
Так прагне море пестити сліди
До забуття, знемоги – без спокути.
Тебе я прагну – найдивніше з див –
Побачити, торкнутися, почути.