вірші

Так, може, й краще. Свічку заміню –
Навіщо мені світло електричне?
При ньому все буденно-строго-звичне,
Немов у домі бідняка меню.

А так відразу – замок, канделябр,
В потертій шкірі том бібліотечний,
Старий лакей, прилизаний і ґречний,
Чим догодить, запитує здаля.

Мені усе не так. Тремтить сльоза
На віялі пухнастім, тобто віях.
Не зачіпайте! Я сиджу і мрію,
В корсеті зашнурована лоза.

У комині вже дрова не тріщать,
Лише поблимують, мов сполохи, вуглини.
...Іще побути б там хоча б з хвилину
І все спочатку тут життя почать...